Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №463 Харківської міської ради"

Розвиток малюка – справжня магія й чарівництво. Дитина схожа на квітку, що довго визріває в бутоні й неспішно, пелюстка за пелюсткою відкриває нам свою красу, глибину і неповторність. І найважливіше завдання дорослого в цьому процесі – зуміти терпляче й виважено пройти весь шлях у спільному дослідженні світу, стати для дитини не вчителем, а посередником і помічником у захопливій подорожі з назвою життя.

Як правильно розвивати малюка й уникнути помилок? Напевне, як «правильно» це робити, не знає ні хто, тож і уникнути помилок не вдасться. Але секрет у тому, що малюка розвивати не потрібно! Він чудово впорається сам, позаяк абсолютно точно «знає», що йому необхідно в той чи той період життя. Головне – не заважати, навчатися розпізнавати його істинні потреби й допомагати їх задовольняти.

Узяти на себе місію педагога, який працює з маленькими дітьми, означає автоматично «підписатися», що нестимеш відповідальність за кожну дитину своєї групи, її фізичний і психологічний стан. Батьки малюків часто самі не розуміють, чим займаються їхні діти в дошкільних закладах на музичних заняттях або в студіях раннього розвитку. Вони приводять своїх дітей і довіряють їх професіоналам. І це правильно. Педагоги покликані сприяти розвитку дитини, допомагати у цьому батькам і роз’яснювати, як створити вдома розвивальне середовище, як з дитиною займатися, як грати.

Для педагога, який прагне бути компетентним у своїй справі, постійними супутниками мають стати наполеглива і нескінченна праця із самовдосконалення; вивчення не лише свого предмета, а й бажання «копати» ширше та глибше, йти в ногу з часом і постійно стежити за новими світовими науковими дослідженнями. Найважливіше розібратися, що вміщує поняття «всебічний гармонійний розвиток особистості».

Якщо уважно вивчати запит батьків, можна зробити висновок: усі вони хочуть, аби їхні діти були розумними, здоровими, стали успішними й щасливими. Як цього досягти? Ми маємо створити таке середовище для дитини, у якому вона реалізує всі свої потреби з урахуванням основних складових всебічного розвитку, зокрема:

• - фізичної;
• інтелектуальної;
• соціальної (комунікативної);
• емоційної.

Якщо проаналізувати кожну складову окремо й разом, ми зрозуміємо, що лише їх єдність може забезпечити потрібну людину гармонію.

Дуже важливо розуміти, що дитина прийшла у цей світ дослідником, а не учнем. Будь-який об’єкт вона прагне усвідомити через власне сприймання. Побачити, підхопити, продовжити і розвинути дитячий інтерес – найскладніше і найцікавіше завдання педагогів та батьків.

На думку відомого американського дослідника особливостей розвитку мозку дитини Джона Медіни, варто заохочувати зацікавленість малюка, а не перейматися його IQ. Нині «турботливі» батьки намагаються розвивати інтелект дитини іноді перегинаючи в цьому палицю. Натомість слід плекати розумові активність дитина, яка проявляється у таких характеристиках, як:

• - прагнення досліджувати;
• креативність;
• навички вербального спілкування;
• розуміння невербальних повідомлень;
• самоконтроль.

Усі ці прагнення і здатності слід розвивати й на музичних заняттях. Адже такий підхід повністю збігається з потребами дитини в дослідженні, говорінні, творчості, емоційному розвитку.

Про який вид діяльності не йшлося, етап дослід ницої роботи є головним і обов’язковим. У віці до трьох років, коли вербальне спілкування ще не налагоджене, можна досліджувати звуки, колір, форму.

Візьмемо звуки. Ознайомлюючи дітей із шумовими звуками – стукіт, дзвін, шарудіння – я пропоную їм добути їх із того, що не є музичними інструментами – коробки, обгортки, відра, крупи тощо.

Такі дослідження не лише спонукають дітей самостійно видобувати звуки, а й сприяють розвитку інтересу до звуку., емоційно забарвлюють діяльність. Діти зазвичай знаходять потрібне рішення і з радістю гримлять, стукають, шарудять і дзвенять. А спільно з батьками підхоплюємо ідеї й підспівуємо або підіграємо. З’являється чудовий спонтанний оркестр, що дарує малюкам море задоволення. І лише після цього етапу ми беремося за справжні барабани, мара каси та бубонці. І знову проходимо той самий шлях. Дитина шукає звуки і способи видобування – дорослий «нанизує» ідеї та втілює їх під час спільної гри.

Зі старшими дітьми, у яких розвинена уява і слуховий досвід, можна озвучувати казки, різні історії.

На наших заняттях діти багато рухаються, танцюють, імпровізують. Проте найчастіше – намагаються наслідувати рухи дорослих. І тут капкан. Наслідуючи нас, діти перестають шукати власні рухи, а отже з творчого, дослідницького рівня скочуються на репродуктивний. Завдання педагога в такому випадку – чітко пояснити ідею, скажімо: «Ми легкі, красиві, дуже різні за малюнком сніжинки». Бажано перед цим ті сніжинки побачити, намалювати, поміркувати, якрою є їхня вага, особливості руху в повітрі – й уперед! Після цього педагог може запропонувати і свої рухи для повторення. Однак важливо пам’ятати, що вони мають бути різноманітними, адже механічні завчені рухи дуже обмежують тілесний досвід дітей і їхнє творче мислення.

Повноцінний розвиток малюків неможливий без активного руху. Навчання через дію, який я використовую в роботі з дітьми «з нуля», дає найефективніші результати. Дитячий розум «пов’язаний” не лише з кінчиками пальців. Він «відгукується» у всьому тілі. І що багатша тілесна «лексика» дитини, то вищий рівень її інтелектуального розвитку. Додамо до цього ще радість і позитивні емоції – і вони збільшать ефективність засвоєння певного завдання в рази!

Кожен педагог, який працює з дітьми, знаходить свій шлях, створює близький і зрозумілий йому простір. Головне обирати той підхід, який базується на розумінні, що в дитини є лише одне дитинство і воно необхідне для гри, радості, відкриттів та експериментів, де діти самі творці й учасники цікавого і захопливого музичного процесу.

Розвивальні ігри для дітей раннього віку

Стій – завмри!
(на розвиток швидкості реакції та самоконтролю)
Всі учасники активно й вільно рухаються під швидку музику зображаючи довільні образи – тварини, квіти, стихії. Раптова пауза. Педагог дає команду – «Слон!» Діти зображують слона завмерлою фігурою. Гра продовжується зміною персонажа.

Біжи – повертайся
(на розвиток швидкості реакції)
Діти стають кружка, беруться за руки. Педагог пояснює дітям, що коли звучить музика - вони можуть розірвати коло і бігти куди завгодно. Головне, коли вдарить барабан, швидко повернутися в коло. Після того, як завдання виконане, варто обговорити з дітьми, чи достатньою була швидкість їхньої реакції. Можна ускладнити гру – після удару в барабан діти мають повернутися на своє місце.

Знайди дзвоника
(на розвиток уважності)
Дорослі рухаються залою, ховаючи за спиною музичний інструмент або певний предмет, що може видавати звуки. Діти чують звуки і поворотом голови або зміною погляду сигналізують, куди «рухається» звук. Можна доповнити гру словами «Де дзвенить, стукає, шурхотить?» Діти показують пальчиком або відповідають.

Зайчик
(на розвиток креативності)
Для гри знадобляться різні іграшкові зайчики. Можна вигадати просту мелодію з двох-трьох звуків і наспівувати: «Це зайчатко так танцює, так танцює, так танцює». Педагог повторює по співку кілька разів. Дорослі разом із малюками тримають зайців, і кожний «танцює» соло. Дорослі можуть показати приклад – підкидати зайчика, крутити, «танцювати» на задніх лапках тощо. Головна ідея – довести, що різні зайчики танцюють по-різному. Старші діти з розвиненою фантазією можуть зображати танець різних зайців вже самостійно. Педагогу варто обговорити з дітьми, чому товстий зайчик танцює так (рухи його важкі і неповороткі), а худенький – інакше (рухи легенькі, витончені).